Будівництво або ремонт неминуче завершується декоративним оздобленням внутрішніх приміщень. Оштукатурювання – один із найпоширеніших способів розв’язати це питання, який відкриває нам великий діапазон декоративних можливостей. Розповідаємо, що потрібно знати, щоб правильно поштукатурити стіни й стелі внутрішніх приміщень різних споруд.
Штукатурка – це красиво, практично, довговічно й економічно. Сучасні матеріали та якісний підхід до виконання робіт забезпечать надійний й естетично привабливий вигляд стін різного типу і стану, нових і старих. Принципи оштукатурювання приміщень зазвичай включають таку послідовність робіт.
1. Підготовка основи
До штукатурних робіт переходять після того, як закінчено всі основні інші види внутрішніх робіт: прокладено інженерні комунікації, встановлено вікна та вхідні двері тощо. Протягом робіт з оштукатурювання вікна та двері мають бути щільно зачинені та вкриті захисною плівкою.
Основа для нанесення сумішей має бути чистою, сухою, знежиреною. Стару штукатурку простукують дерев’яним молоточком на предмет міцності, і залишають найміцніші ділянки, а ті, що тримаються слабко, – збивають. Потім видаляють залишки штукатурки й пил, змивають фарбу, де необхідно. Щоб штукатурний шар тримався надійно, основа повинна мати високу опорну здатність.
Читайте також: Суміші для ремонту: як вибрати штукатурку для оздоблення внутрішніх приміщень
Читайте також: Внутрішнє облицювання газоблоків: вибір та нанесення інтер’єрної штукатурки
2. Ґрунтування основи
Підготовлену основу вкривають спеціальним ґрунтувальним складом, мета якого – збільшити адгезію і знизити поглинальні властивості матеріалу основи. Ґрунтовкою мають бути ретельно оброблені тріщини, отвори, виїмки й вся поверхня основи. До подальших робіт приступають тільки після того, як ґрунтовка висохне (близько доби). Ґрунтування може здійснюватися в один або два шари.
3. Приготування сумішей
Існує кілька основних підходів, щоб отримати штукатурну суміш для нанесення.
Суха суміш. Можна придбати готову суху суміш і перед використанням розвести теплою водою за допомогою спеціальної насадки на дриль. Важливо готувати суміш за інструкцією виробника в тій кількості, яка необхідна для конкретного етапу робіт. Зазвичай під час замішування суміші використовують теплу воду (+20…+25 °C), додаючи яку повільно і поступово помішують розчин до досягнення однорідної консистенції. Після того, як розчин замішаний, його потрібно використовувати, враховуючи «час життя» готового складу. Категорично не можна додавати в зачинений розчин нові порції води або сухої суміші.
- Готовий розчин. Можна придбати повністю готову до використання рідку суміш; такий варіант дасть змогу заощадити час і сили, але він дорожчий і застосовується при використанні фінішних декоративних розчинів.
- Традиційний рецепт. Можна приготувати склад безпосередньо перед початком робіт, змішавши необхідні інгредієнти в необхідній пропорції; цей традиційний варіант застосовують рідше завдяки широкому вибору якісних готових сумішей на ринку.
4. Нанесення штукатурки: стартовий шар

Необхідна кількість матеріалу залежатиме від норми витрати обраного виду суміші на 1 м², від типу і кривини поверхні тощо. Наприклад, для сумішей на основі гіпсу цей показник дорівнює в середньому 9 кг суміші на 1 м².
Важливо враховувати, що існують 2 основні способи нанесення штукатурної суміші на поверхню: ручний та машинний.
Машинний спосіб нанесення штукатурки має сенс застосовувати, коли площа робіт досить велика. Автоматизація економить час та матеріал, даючи змогу досягти високої продуктивності (близько 20 м² на день, що в 3-4 рази вище ручного способу нанесення) і точності у формуванні рівної поверхні.
Ручний спосіб нанесення штукатурки передбачає такі етапи робіт:
- Встановлення маяків. На підготовлену і заґрунтовану стіну вертикально встановлюють металеві маяки, які допомагають вирівняти стіну по вертикалі, і закріплюють їх за допомогою розчину. Перед закінченням процесу оштукатурювання важливо не забути витягти маяки зі стіни і закрити поглиблення, де вони розташовувалися.
Нанесення розчину. Наносять шар розчину на основу за допомогою кельми або шпателя. Температура поверхні має бути в діапазоні +5…+30 °С. Товщина шару залежить від особливостей суміші та поверхні основи; також ці фактори впливають на те, скільки шарів штукатурки буде нанесено на поверхню. При цьому важливо врахувати час висихання конкретного складу; наступний шар слід наносити після висихання попереднього, і покриття фінальною шпаклівкою – тільки після застигання штукатурного шару.
- Армувальна сітка. При нанесенні шару штукатурного розчину важливо застосовувати армувальну сітку (наприклад, зі скловолокна), що має на меті збільшити еластичність штукатурки та компенсувати можливі ушкодження форми поверхні внаслідок осадки конструкції, зміни вологості тощо. Такий підхід дасть змогу уникнути появи тріщин, значно подовживши термін експлуатації штукатурки.
- Фіброволокно. Для цементних/вапняних покриттів для підвищення еластичності як альтернативу сітці можна використовувати фіброволокно. Волокна целюлози додають до розчину в момент приготування і перемішують з ним.
Вирівнювання. Нанесений шар штукатурки вирівнюють правилом і загладжують за допомогою напівтерки. На цьому етапі важливо отримати максимально готову рівну поверхню для подальшого декоративного покриття шпаклівкою.
- Схоплювання. Висихання штукатурного шару вимагає часу і дотримання режиму температури й вологості, згідно з інструкцією виробника. У середньому за добу висихає 1 мм гіпсового покриття, при температурі +18…+25 °C градусів і вологості повітря близько 60-70 %.
Читайте також: Зовнішнє облицювання газоблоків: суміші для штукатурення фасаду з газобетону
Читайте також: Обираємо фінішну штукатурку. Переваги силікатних та силіконових сумішей
5. Нанесення фінішного шару

Для нанесення шпаклівки додатково застосовують шпатель, декоративні валики, губки та інші інструменти, які дають змогу надати поверхні різних форм та фактури.
Після того, як поверхня затвердіє, її шліфують спеціальним наждачним папером для усунення найменших нерівностей і візуальних дефектів.
Щоб суміші добре поєднувалися між собою і результат вирізнявся якістю та довговічністю, краще обирати марки сумішей в одного й того самого виробника і дотримуватися інструкцій до застосування. Більш детальну інформацію про застосування конкретних складів можна знайти в інструкціях виробників.
Читайте також: Внутрішня обробка газобетону: 4 способи облицювання газоблоків
Читайте також: Топ-4 варіанти облицювання газобетону
Купити штукатурні суміші для ремонту можна за адресою: Львів, с. Підрясне, вул. В. Стуса, 11.

RU

2. Ґрунтування основи
Суха суміш. Можна придбати готову суху суміш і перед використанням розвести теплою водою за допомогою спеціальної насадки на дриль. Важливо готувати суміш за інструкцією виробника в тій кількості, яка необхідна для конкретного етапу робіт. Зазвичай під час замішування суміші використовують теплу воду (+20…+25 °C), додаючи яку повільно і поступово помішують розчин до досягнення однорідної консистенції. Після того, як розчин замішаний, його потрібно використовувати, враховуючи «час життя» готового складу. Категорично не можна додавати в зачинений розчин нові порції води або сухої суміші.





Нанесення розчину. Наносять шар розчину на основу за допомогою кельми або шпателя. Температура поверхні має бути в діапазоні +5…+30 °С. Товщина шару залежить від особливостей суміші та поверхні основи; також ці фактори впливають на те, скільки шарів штукатурки буде нанесено на поверхню. При цьому важливо врахувати час висихання конкретного складу; наступний шар слід наносити після висихання попереднього, і покриття фінальною шпаклівкою – тільки після застигання штукатурного шару.
Вирівнювання. Нанесений шар штукатурки вирівнюють правилом і загладжують за допомогою напівтерки. На цьому етапі важливо отримати максимально готову рівну поверхню для подальшого декоративного покриття шпаклівкою.